Пошукова група «Пролісок» (Карпов Євген,
Піндак Єгор,
Мороз Анна, Сівак Назар) учні
6 класу Малиницького навчально-виховного
комплексу Хмельницького
району
"Духовий
оркестр села Малиничі, як сучасний символ
української
музичної традиції"
Село Малиничі це одне з мальовничих сіл Хмельницького району, зі своєю
історією та неймовірною подільською красою. Саме тут заснований духовий оркестр
Малиницького будинку культури, який вже понад двадцять років успішно діє, як
осередок музичного мистецтва села. Важливо зазначити, що окрім музичного
мистецтва, ми в своїй роботі хочемо розкрити мистецтво людських взаємин, яке
являється вагомим чинником у діяльності духового
оркестру нашого села.
Наше дослідження бере свій початок з буремних 90-х років. Саме в цей час
відбулося формування духового оркестру. Ініціатором заснування колективу, а згодом
і його музичним керівником став Піндак Анатолій Гнатович. Його музичним
інструментом є – баритон. Анатолій Гнатович відноситься до тих членів
колективу, які отримали музичну освіту в музичній школі міста Хмельницького.
Там він навчався зі своїми друзями, а згодом і товаришами по колективу Яцишиним
Віктором Борисовичем (баритон) та Гуцулом Олександром Васильовичем (бас). Саме
це тріо, після закінчення школи деякий час були кадетами при військовому
духовому оркестрі міста Хмельницького.
Решта членів колективу здобували музичну грамоту при школі, так як мали
гарного вчителя музики: Гулячик Василь Анатолійович (тенор), Черкас Віталій
Дмитрович (тромбон), Даньков Микола Петрович (труба), Козіцький Віктор
Анатолійович (труба), Левків Василь Володимирович (труба), Мандзій Сергій
Данилович (труба). Проте це не стосувалося Сівака Леоніда Володимировича, який
самостійно опанував барабан та з легкістю увійшов до складу колективу. Так і
сформувався духовий оркестр з десяти постійних учасників.
Основною ідеєю створення колективу став
додатковий підробіток. В селі такі колективи дуже цінуються, так як вони дуже
потрібні під час весільних обрядів, та й під час самого весілля жива музика
залишається досить актуальною. Духові оркестри, також, були невід’ємною
частиною похоронних процесій.
Сьогодні духовий оркестр це візитна
карткам села Малиничі. Наше село дуже веселе і має активну та дружню громаду.
Тут проводяться церковні свята, районні урочистості, ярмарки та найбільш
масштабним є свято села, яке щорічно святкують в жовтні на Івана Богослова.
Жодне свято не проходить без виступів колективу духового оркестру.
Це дружні «хлопці», хоча і більшість з
них вже давно дідусі. Ми не лише пишаємося ними, але і захоплюємося тим, що не
зважаючи на те як іноді важко живеться українському народу, ми не втратили
головне, те що є в душі кожного українця тяга до прекрасного. Можливо це тяга
втопити біль та втамувати втому, але вона робить нас унікальним народом.
Духовий оркестр села Малиничі – це те творче джерельце, яке зберігає
автентичність нашої культури. Воно повертає нас до тих славетних часів, коли
українська пісня, українські музики, лунали в кожному кутку села, коли зламані,
але сповненні надії люди черпали сили в прекрасній музиці.
Сьогодні нам часто не вистачає такої народної творчості, а вона, на нашу
думку, значно б згуртувала нашу націю. Можемо це підтвердити прикладом нашого
дружнього села.
Вважаємо
за потрібне досліджувати та популяризувати діяльність таких колективів, задля
заохочення майбутніх поколінь, задля збереження музичної традиції.
ТЕЗИ
