Через два тижні після початку війни
- 8 липня 1941 року – німецькі військові окупували Проскурів. В місті почав
діяти кривавий режим терору і грабежу. Людей розстрілювали, виганяли в рабство,
а всі цінності краю вивозили у
Німеччину. Для винищення населення і військовополонених німецькі
військові створювали концтабори, гетто і тюрми.
Восени того ж року в Проскурові
почала діяти підпільна організація, учасники якої проводили не тільки
пропагандистську роботу, оскільки працювали в підпільній друкарні, а й здійснювали
диверсійні операції на залізниці, готували партизанів та збирали зброю й
медикаменти.
Загалом, у німецько-радянській війні
в області брали участь понад 20 тисяч чоловік, 37 партизанських загонів,
об’єднаних у п’ять партизанських з’єднань.
Визволення Поділля від ярма
загарбників розпочалося в січні 1944 року.
Першим населеним пунктом, визволеним
Червоною армією, було село Ганнопіль Славутського району. Це сталося 1 січня
1944 року. Разом з партизанами краю було звільнено Славуту, Плужне, Ізяслав. 11
лютого 1944 року штурмом взято Шепетівку
4 березня 1944 року війська 1-го
Українського фронту перейшли в наступ, розпочавши Проскурівсько-Чернівецьку
операцію
У ході даної операції, бої вже
точилися на підступах до міста. Німецька армія стримувала наступ 1-го
Українського фронту на річці Бужок, це фактично 10 – 15 кілометрів на північ
від Проскурова. Німецькі військові сильно укріпили місто: вкопали в землю танки
для стрільби, створили розгалужену систему мінних полів, а також зігнали
достатньо велику частину артилерії. Адже Проскурів вважався стратегічним
пунктом для німців, в ньому були розміщенні штаби групи гітлерівських армій, а
також містом пролягала важлива залізнична лінія, через яку здійснювали
забезпечення технікою та продуктами харчування всі південні формування армії
Німеччини.
У березні 1944 року
партизанський загін ім. Чапаєва з'єднався з регулярними частинами Червоної
Армії і брав участь у визволенні району від німецьких військ.
В ніч з 24 на 25 березня радянські
війська вирішили вдарити штурмом і ще в обхід кинули 2-гу повітряно-десантну
дивізію, яка обійшла місто в тил і взяла в оточення. І вже на ранок Проскурів
був звільненим.
Бої точилися на вулицях міста, але
не були значними, тому що, в принципі, німці зрозуміли, що можуть потрапити в
оточення і тому почали виводити свої війська.
25 березня 1944 року частини 1-ї
гвардійської армії у взаємодії з танкістами 3-ї гвардійської танкової армії та
льотчиками 2-ї повітряної армії оволоділи обласним центром – Проскуровом.
25 березня 1944 року радянські
війська визволили також: Чемерівці,
Городок, Сатанів, Деражню.
26 березня 1944 року прапор Перемоги замайорів на башті міської ратуші
міста Кам’янця-Подільського.
До 4 квітня 1944 року вся територія
області була визволена від німецьких військ.
За блакитні небеса Поділля перестали
битися від свинцю і металу 29 916 сердець воїнів-визволителів.
Після визволення краю розпочалася
наполеглива праця подолян з відбудову зруйнованого господарства.
Загальні людські втрати складають по
Хмельницькій області 434 тис. осіб.
Смертоносна лавина, знищуючи все
живе, залишаючи по собі згарище і руїни, кров і сльози, двічі прокотилася
теренами краю: спочатку із заходу на схід, а потім у зворотному напрямі. Цей
страшний апокаліпсис ХХ століття палахкотів на Подільській землі 1 010
днів та ночей. Жорна воєнних та повоєнних лихоліть
стерли з нашої землі багато сіл і родин, а з ними канула у вічність пам'ять про
кожну людини.
Тому сьогодні, в 75 річницю визволення Поділля, хочу побажати
всім нам миру. Бо саме в ці дні гранично ясно, що для країни побажання миру є
найголовнішим.
І слава Україні!
